Словарь української мови (1924)/порожня

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
порожня
Берлін: Українське слово, 1924

Порожня́, ні, ж. Пустота, пустое мѣсто; мѣсто незасѣянное и непокрытое травой. Коли б у хлібові або на сіножаті, а то у порожні піймав та й штраф. НВолын. у. В порожні́. Съ пустыми руками, безъ груза, порожнемъ. Да просили прозьбою, прозьбою, щоб ми не довго гостили, не в порожні поприїздили. Мет. 188.