Словарь української мови (1924)/порости

by Борис Грінченко

◀ поросташовуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П порости

поростикати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Порости́, мн. Заросли. Зміев. у.

II. Порости́, темо́, тете́, гл. 1) Вырасти (во множествѣ). Поросте зеленая трава. Рудч. Чп. 148. Матінко наша, не журися ти нами, як поростемо, підемо у найми. Мет. 278. Як поростуть діти, то їм буде ця хата. Зміев. у. 2) Нарости. Полапають його за боки: чи багато поросло сала. Драг. 2.