Словарь української мови (1924)/порох

by Борис Грінченко

◀ поротися

Словарь української мови Борис Грінченко П порох

порохань ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́рох, ху, м. 1) и во мн. порохи́. Пыль; прахъ. Порох з ніг ваших обтрусіть. Єв. Л. IX. 5. У хаті по стінах порохи. Каменец. у. Вірли крильма землю збили, порохами скопотили. АД. I. 298. 2) Порохъ. Г. Барв. 403. Понавозили рушниць і великі запаси пороху й олива. Стор. МПр. 60. Ум. По́рошок.