Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/порощати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
порощати
Берлін: Українське слово, 1924

Пороща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) О дождѣ, снѣгѣ: барабанить по окнамъ, стѣнамъ. Дощ порощить у вікно. Харьк. Хуртовина все забиває та порощить у вікна. О. 1861. V. 74. 2) Кричать торопясь, въ гнѣвѣ (о человѣкѣ). Левч. 27.