Словарь української мови (1924)/поруб

by Борис Грінченко

◀ портянка

Словарь української мови Борис Грінченко П поруб

порубати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́руб, бу, м. 1) Порубка, рубка. Це дрова і тріски ще вохкі, — вчорашнього порубу. Рк. Левиц. 2) Раны? І вквітчався труп не маком, — порубом рицарським. К. МБ. X. 13.