Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поруб

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поруб
Берлін: Українське слово, 1924

По́руб, бу, м. 1) Порубка, рубка. Це дрова і тріски ще вохкі, — вчорашнього порубу. Рк. Левиц. 2) Раны? І вквітчався труп не маком, — порубом рицарським. К. МБ. X. 13.