Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/порушати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
порушати
Берлін: Українське слово, 1924

Поруша́ти, ша́ю, єш, сов. в. пору́шити, шу, шиш, гл. 1) Двигать, двинуть. 2) Трогать, тронуть. Віл не порушав з ясел жадного стебла. Драг. 109. Также и въ нравствен. смыслѣ: Може й Русалку, думаю собі, весна порушить, і піде вона, щоб навтішатися з гаїв, левад та лук. Г. Барв. 374. 3) Побуждать, побудить. Як тебе сумління порушило отак зробити? НВолын. у.