Словарь української мови (1924)/поріг

by Борис Грінченко

◀ порівці

Словарь української мови Борис Грінченко П поріг

поріддя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Порі́г, ро́гу, м. 1) Порогъ. Стоїть дівка на порозі да з козака сміється. Мет. 89. У поро́гах стоя́ти. Стоять у порога. КС. 1883. II. 383. Мнж. 66. П'ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо. Грин. II. 302. 2) Порогъ на рѣкѣ. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, — ревуть пороги і могили-гори. Шевч. 4. 3) Нижняя часть живота (у родильницы?) Дитина стала у порогах та й стоїть (у породіллі). Волч. у. Ум. Порі́женько. Грин. III. 525. Порі́жок, порі́жечок.