Словарь української мови (1924)/посагувати
| ◀ посаг | Словарь української мови П посагувати |
посад ▶ |
|
Посагува́ти, гу́ю, єш, гл. Садить невѣсту на посаг? Надѣлять приданымъ? Ішла красна Марусенька на посаг, питається, довідується від батенька: — а від кого, мій батеньку, посаг став? — „Від Бога, від добрих людей, дитятко. Посагуєть сам Господь Бог з ангелами, посагуєть тя, моє дитятко, з другами. Лукаш. 152.