Словарь української мови (1924)/посилати
| ◀ посилання | Словарь української мови П посилати |
посилатися ▶ |
|
Посила́ти, ла́ю, єш, гл. сов. в. післа́ти и посла́ти, шлю, шле́ш, гл. 1) Посылать, послать. Що-неділі до дівчини товариша посилав. Чуб. V. 377. Пішли дурня по раки, а він жаб наловить. Чуб. I. 249. Посилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24. Пошли, Боже, з неба чого нам треба. Ном. № 147. 2) Двигать, двинуть (рукою, ногою). Став він крадькома до хліба руку посилати. Мир. ХРВ. 33. Посилає вперед нога за ногою. Мир. ХРВ. 30. 3) — покло́н. Кланяться, поклониться. У світлицю ввійшов, — низький поклон послав. АД. II. 5.