Словарь української мови (1924)/послуга
| ◀ послувати | Словарь української мови П послуга |
послуговувати ▶ |
|
Послу́га, ги, ж. 1) Услуга, служеніе, услуженіе. Мир. ХРВ. 59. Не в золотій писі земної жизни суть, а в праці праведній, у послузі народу. К. Дз. 181. Дам тобі молока, а старшого сина на послугу. Рудч. Ск. I. 139. Господь йому дав меч свій на послугу. К. Іов. 91. 2) Слуга. Не втішайся, мати, мною, не буду ті послугою. Гол. I. 173. Годував дитя не рік, не чотирі, а оддав дитя не дня, не години, людям послуга, а мені на серці туга. Рк. Макс. Ум. Послу́жка. Свекор каже: невістко моя, свекруха каже: послужко моя. Чуб. III. 282.