Словарь української мови (1924)/посліпити

by Борис Грінченко

◀ послідущий

Словарь української мови Борис Грінченко П посліпити

посліпитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посліпи́ти, плю́, пи́ш, гл. Ослѣпить (многихъ). К. МБ. X. 14. Баньки їм бодай посліпило. Ном. № 3714.