Словарь української мови (1924)/поспит

by Борис Грінченко

◀ поспиватися

Словарь української мови Борис Грінченко П поспит

поспитати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́спит, ту, м. 1) Спросъ. Без поспиту, що хочеш, те і рвеш. КС. 1882. XI. 399. 2) Проба, опытъ. Нащо нам той Дін? Буде з тебе поспиту, що набрався по світах, пора своїм кошем осістись. Г. Барв. 181.