Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/постреляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
постреляти
Берлін: Українське слово, 1924

Постреля́ти, ля́ю, єш, гл. Пострѣлять (многихъ). Як їх турки-яниченьки із-за могили напали, — постреляли-порубали. ЗОЮР. I. 42.