Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/построїти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
построїти
Берлін: Українське слово, 1924

Постро́їти, ро́ю, їш, гл. Построить. Вирубайте й мені яворець, я й собі построю дворець. Рудч. Ск. I. 14.