Словарь української мови (1924)/постругати

by Борис Грінченко

◀ постромляти

Словарь української мови Борис Грінченко П постругати

пострупіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поструга́ти, га́ю, єш и постружу́, жиш, гл. 1) Построгать нѣкоторое время. 2) Перестрогать (во множествѣ). 3) — доро́гу. Почистить, вычистить. Постружу дороженьку к святому Різдву, — сніжком припаде. Мил. 193.