Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посуконний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посуконний
Берлін: Українське слово, 1924

Посуко́нний, а, е. Состоящій изъ чистыхъ шерстяныхъ нитокъ (о сукнѣ). Гол. Од. 55. Посуконне сукно. НВолын. у.