Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/посуміти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
посуміти
Берлін: Українське слово, 1924

Посумі́ти, мі́ю, єш, гл. Опечалиться. Невістка смутная ходить, і діти навіть посуміли. МВ. I. 9.