Словарь української мови (1924)/посідати

by Борис Грінченко

◀ посівний

Словарь української мови Борис Грінченко П посідати

посідатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Посіда́ти, да́ємо, єте, гл. 1) Сѣсть (о многихъ). Посідали з Ісусом і ученики Його. Єв. Мр. II. 15. Уся громада посідала. Гліб. 51.

II. Посіда́ти, да́ю, єш, сов. в. посі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) Одолѣвать, одолѣть. Той з цеї сторони, а той з тієї (Карл та Мазепа), — посідають Полтаву. КС. 1882. III. 612. Палій посів того лицера, зв'язав його віжками. Драг. 201. 2) Завладѣвать, завладѣть чѣмъ. Не думав я, що ти посядеш мою худобу. Грин. I. 287. Думав худобу Хрущеву посісти. Мир. ХРВ. 54.