Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потахати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потахати
Берлін: Українське слово, 1924

Потаха́ти, ха́ю, єш, сов. в. пота́хнути, хну, неш, гл. 1) Тонуть, потонуть, погрузиться. Потах в воду. Вх. Зн. 54. 2) Убывать, убыть. В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає. Гол. I. 107.