Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поти
Берлін: Українське слово, 1924

По́ти, нар. 1) До тѣхъ поръ. Поти пряла, поки й задрімала. Рудч. Ск. II. 14. Поки щастя плужить, поти приятель служить. Ном. № 2308. До сихъ поръ. І повелів: бурхатимеш от поти, оттут межа твоїм сердитим хвилям. К. Іов. 85.