Словарь української мови (1924)/поти

by Борис Грінченко

◀ потесати

Словарь української мови Борис Грінченко П поти

потиженно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́ти, нар. 1) До тѣхъ поръ. Поти пряла, поки й задрімала. Рудч. Ск. II. 14. Поки щастя плужить, поти приятель служить. Ном. № 2308. До сихъ поръ. І повелів: бурхатимеш от поти, оттут межа твоїм сердитим хвилям. К. Іов. 85.