Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потлумити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потлумити
Берлін: Українське слово, 1924

Потлуми́ти, млю́, ми́ш, гл. 1) Заглушить, задавить. 2) Побить, поколотить. „Ходім, будем бити!“ Витігли Петра від стіни, потлумили. Гн. I. 84. 3) Истребить, уничтожить.