Словарь української мови (1924)/потомити

by Борис Грінченко

◀ потоляти

Словарь української мови Борис Грінченко П потомити

потомитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потоми́ти, млю́, миш, гл. Утомить. Драг. 65. Їдуть вони, їдуть, — вже й коні потомили й зголодніли сами. Рудч. Ск. II. 62. Ми їхали за три милі, кониченьки потомили. Мил. Св. 34.