Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потоптом

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потоптом
Берлін: Українське слово, 1924

По́топтом, нар. Топча. Стоптали кіньми над Горинню чату і потоптом ідуть по всій Волині. К. ЦН. 171. Як одкрив ворота, то чужоземці ввалились у Києв да й пішли потоптом. ЗОЮР. I. 4.