Словарь української мови (1924)/потрапляти
| ◀ потрапити | Словарь української мови П потрапляти |
потраплятися ▶ |
|
Потрапля́ти, ля́ю, єш, сов. в. потра́пити, плю, пиш, гл. 1) Попадать, попасть, дѣлать, сдѣлать въ мѣру, въ ладъ. Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати. Чуб. V. 412. Молоте та потрапляє, щоб солома їдоміша була скотині і не дуже вимолочує зерно. Грин. I. 299. Його в ступі не потрапиш. Посл. Я не потраплю з вами співати, а може й пісні такої не знаю, яку ви знаєте. Котл. МЧ. 425. 2) Улучить время, выбрать время. Ну й ми потрапили орати — саме в дощ. НВолын. у.