Словарь української мови (1924)/потрух

by Борис Грінченко

◀ потруситися

Словарь української мови Борис Грінченко П потрух

потрухлий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́трух, ху, м. 1) Сѣно, солома стертая, труха. Черк. у. 2) мн. потрухи́. Потроха. Маркев. 159.