Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потрух

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потрух
Берлін: Українське слово, 1924

По́трух, ху, м. 1) Сѣно, солома стертая, труха. Черк. у. 2) мн. потрухи́. Потроха. Маркев. 159.