Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потріб

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потріб
Берлін: Українське слово, 1924

По́тріб, би, ж. 1) Надобность, дѣло. Купив оце й я собі на потріб дерева. Каменец. у. Сей оскіпок у потріб піде. НВолын. у. В нас іде на потріб ціла липа, а не колена. Брацл. у. Яворина все на потріб яку там купуєся. Каменец. у. 2) Своя́ по́тріб. Естественная нужда, испражненіе. ЕЗ. V. 189.