Словарь української мови (1924)/потужник

by Борис Грінченко

◀ потужний

Словарь української мови Борис Грінченко П потужник

потужно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поту́жник, ка, м. Союзникъ, помощникъ, доставляющій помощь своею силою К. Кр. 21. К. ПС. 13. Редшіде й Кантеміре… ви зорями ясними засияли, Ісламові потужниками стали. К. МБ. 152.