Словарь української мови (1924)/потурати

by Борис Грінченко

◀ потурання

Словарь української мови Борис Грінченко П потурати

потурбитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потура́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Потворствовать, поблажать, мирволить. Ей, не потурай дитині змалечку, бо на старість з його не буде людей. Канев. у. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці. Мет. 83. 2) Обращать вниманіе. У петрівку не можна всіх пісень співати, а ми не потураємо на те, співаємо всіх. Уман. у.