Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/потюпати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потюпати
Берлін: Українське слово, 1924

Потю́пати, паю, єш, гл. Пойти или побѣжать мелкими шажками; побѣжать рысцой. Коні заржали, почувши лугову пашу, потюпали і зникли з очей. К. (ЗОЮР. II. 202). Вовк тоді потюпав у ліс. Драг. 59.