Словарь української мови (1924)/потіха

by Борис Грінченко

◀ потісно

Словарь української мови Борис Грінченко П потіха

потічок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поті́ха, хи, ж. Радость, утѣха. Мкр. Н. 9. Ох, Боже ти мій єдиний, ти — моя потіха! Потіш мене нещасную, вибав з сього лиха. Чуб. V. 480. Вітцеві мати з тебе потіху. Kolb. I. 102. Ум. Поті́шка. ЕЗ. V. 125. Поті́шечка. Чуб. V. 1088. Грин. III. 467.