Словарь української мови (1924)/потішати
| ◀ потічок | Словарь української мови П потішати |
потішатися ▶ |
|
Потіша́ти, ша́ю, єш, сов. в. поті́шити, шу, шиш, гл. Радовать, обрадовать, утѣшать, утѣшить. Кого Бог засмутить, того і потішить. Ном. № 46. Нехай Ірод марно погибає, наш Бог предвічний всіх нас потішає. Чуб. III. 328. Подобно сь ти, мій миленький, тільки мене потішаєш, ой чую я через люде, що ти иншую кохаєш. Чуб. V. 125.