Словарь української мови (1924)/похилий

by Борис Грінченко

◀ похил

Словарь української мови Борис Грінченко П похилий

похилистий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Похи́лий, а, е. 1) Склонившійся, наклоненный, наклонный. Похилеє та дерево та ялина. Мет. 175. На похиле дерево і кози скачуть. Посл. Гора похила до річки. Волч. у. Він горбатий, а я похила, тим я його полюбила. Мил. 103. 2) Покорный. 3) О лѣтахъ: преклонный. Ще ж бо ти на світі у похилих літях не зовсім одиниця. К. Досв. 142.