Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/похмарити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
похмарити
Берлін: Українське слово, 1924

Похмари́ти, рю́, ри́ш, гл. Помрачить, закрыть тучами. Половину сонця-місяця похмарило. АД. I. 197.

Похма́рити, рить, гл. безл. = Нахмарити. Сонце було вияснилось, а потім уп'ять нахмарило. Богод. у.