Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/похнюпити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
похнюпити
Берлін: Українське слово, 1924

Похню́пити, плю, пиш, гл. Опустить (голову), повѣсить (носъ). Позад всіх ішов молодий, похнюпивши ніс. Стор. МПр. 55.