Словарь української мови (1924)/поховати

by Борис Грінченко

◀ поховання

Словарь української мови Борис Грінченко П поховати

поховатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Похова́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Спрятать (во множ.). В сій річці скарби поховали. ЗОЮР. I. 55. 2) Похоронить. Смерти нашої доглядати, тіло наше козацьке молодецьке в чистім полі поховати. Макс. (1849), 18. Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару. Мет. 96.