Словарь української мови (1924)/поцвісти

by Борис Грінченко

◀ поцвірчати

Словарь української мови Борис Грінченко П поцвісти

поцвітити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поцвісти́, ту́, те́ш, гл. 1) Поцвѣсть нѣкоторое время. Ще тиждень поцвітуть та й зав'януть ваші квітки. Харьк. 2) Покрыться плѣсенью. Так у хаті вохко, що й хліб поцвів. Харьк. у. Баба… така стара, що вже аж поцвіла. Чуб. II. 332.