Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поцвісти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поцвісти
Берлін: Українське слово, 1924

Поцвісти́, ту́, те́ш, гл. 1) Поцвѣсть нѣкоторое время. Ще тиждень поцвітуть та й зав'януть ваші квітки. Харьк. 2) Покрыться плѣсенью. Так у хаті вохко, що й хліб поцвів. Харьк. у. Баба… така стара, що вже аж поцвіла. Чуб. II. 332.