Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поцокотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поцокотати
Берлін: Українське слово, 1924

Поцокота́ти, чу́, чеш и поцокоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Постучать. 2) Пострекотать. 3) Быстро поговорить.