Словарь української мови (1924)/почепити

by Борис Грінченко

◀ почепини

Словарь української мови Борис Грінченко П почепити

почепитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Почепи́ти, плю́, пиш, гл. Нацѣпить, навѣсить, повѣсить. Почепив собі сакви на плечі. Греб. 389. Почепила свого шиття рушник діду на шию. ЗОЮР. II. 11. Ой беріть з возів, беріть шнурування ще й ватажку почепіте. Рудч. Чп. 101.