Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/почукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
почукати
Берлін: Українське слово, 1924

Почу́кати, каю, єш, гл. Позабавить дитя, подбрасывая его на рукѣ.