Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/почутка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
почутка
Берлін: Українське слово, 1924

По́чутка, ки, ж. Слухъ, молва. Пішла почутка, що у панів людей царь одбере. Каменец. у.