Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/почухрати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
почухрати
Берлін: Українське слово, 1924

Почухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Очистить, обрубить сучья на деревѣ (во множествѣ). 2) Почистить руками овечью шерсть отъ всякаго сора и пр. Вас. 202. 3) Побѣжать, поѣхать, махнуть куда. Він, швидко поробивши човни, на синє море поспускав, троянців насажавши повні, і куди очі почухрав. Котл. Ен. I. 6.