Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пошасть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пошасть
Берлін: Українське слово, 1924

Поша́сть, меж. = Шасть. Він мене коли-не-коли ціпом, а я його батогом тілко шасть та пошасть. Мнж. 115.