Словарь української мови (1924)/поширяти
Зовнішній вигляд
◀ поширшати | Словарь української мови П поширяти |
поширятися ▶ |
|
II. Поширя́ти, ря́ю, єш, сов. в. поши́ри́ти, рю́, риш, гл. Дѣлать, сдѣлать шире, расширить. Черк. у.
Поширя́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Порѣять (о птицѣ). 2) Потыкать, попырять. Треба було переїздить місток, а темно дуже. Поширяв ломакою по мосту, — дірок нема, тоді й переїхали. Павлогр. у.