Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пошкопиртати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пошкопиртати
Берлін: Українське слово, 1924

Пошкопирта́ти, та́ю, єш, гл. Бросить палку шкопирта́. КС. 1887. VI. 475. См. Шкопирта, нар.