Словарь української мови (1924)/пошпетити

by Борис Грінченко

◀ пошпарувати

Словарь української мови Борис Грінченко П пошпетити

пошпотатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пошпе́тити, чу, тиш, гл. 1) Обезобразить, попортить, повредить. У нас пшениця пошпетена місцями, позаїдали гаврахи. Екатериносл. у. 2) Побранить, дать нагоняй.