Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поязичитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поязичитися
Берлін: Українське слово, 1924

Поязи́читися, чуся, чишся, гл. Соврать? Не ймете віри? Може думаєте: поязичився Свирид? МВ. (КС. 1902. X. 142).