Словарь української мови (1924)/поєдинок
| ◀ поєдині | Словарь української мови П поєдинок |
поєдинцем ▶ |
|
Поєди́нок, нка, м. 1) Хозяинъ, имѣющій только одну пару воловъ. КС. 1901. III. 143. 2) род. пад.: поєди́нку. Поединокъ. Запорожці, скоро було заспорять, зараз на поєдинок на пістолети. ЗОЮР. I. 302. Поганський царь летит вже кілканайцять миль до мене на поєдинок. Драг. 316.