Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/праведний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
праведний
Берлін: Українське слово, 1924

Пра́ведний, а, е. 1) Праведный, безгрѣшный. Праведная душе, прийми мою мову. Шевч. 36. Праведне сонце. Рудч. Ск. I. 94. 2) = Правдивий 2. Не мають праведного таланту. К. (О. 1862. III. 52, 53).