Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прапір

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прапір
Берлін: Українське слово, 1924

Пра́пір, пору и ра, м. Знамя. К. Дз. 106. На могилі прапір устромили, славу козацьку учинили. Дума. Ум. Пра́пірок, прапоре́ць.