Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прасувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прасувати
Берлін: Українське слово, 1924

Прасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Жать, выжимать, давить. Сир прасувати. 2) Гладить, утюжить. Буду білі хусти прати… — Где будеш сушила?.. — Где будеш прасувала? Чуб. V. 1199. Насилу володала руками, прасуючи залізком мушлинову сукню. Левиц. I. 179.